Брикет

Брикет – частина окускованого матеріалу (руди, відновника і т. п. в суміші з речовиною, що зв’язує), отримана в результаті брикетування.

У порівнянні з вихідним матеріалом зазвичай має більшу крупність, що важливо для деяких металургійних процесів (наприклад, у рудно термічній електропечі при використанні брикетів замість дрібної (пилоподібної) сировини збільшується газопроникність шихти, знижується пил винос).

Крім того, брикет може містити не тільки руду, але і відновник і флюс, тісний контакт цих матеріалів сприяє більш повній і швидкій їхній взаємодії.

Усі в’яжучі речовини в залежності від ступеня дисперсності поділяються на дві групи:

• на основі колоїдно-дисперсних систем (суспензій) – цементи;
• на основі молекулярно-дисперсних систем (розчинів) – зв’язки.

Цементи в залежності від хімічної природи дисперсійного середовища діляться на дві групи: на основі води та на основі неводних розчинників. Цементи на основі неводних розчинників, у тому числі та органічного походження (смол, пеків, дьогтю, сульфітно-спиртової барди та ін.), мають підлегле значення в металургії, оскільки зазвичай дорогі, дефіцитні та не забезпечують необхідної термічної стійкості зразків.

Найбільше застосування в’яжучих отримали цементи, в яких дисперсійне середовище представлене водою або водними розчинами солей, кислот і гідроксидів, а дисперсна фаза складається з солей і оксидів різних сполук або металів. При цьому можливе практично будь-яке поєднання дисперсійних середовищ та дисперсних фаз. Ці ж поєднання використовуються і для обпалої металургійних шихт.

При цьому найбільшого поширення при без випалювального окускування отримали в’яжучі гідравлічного твердіння. Вони дисперсійне середовище представлена ​​водою, а дисперсна фаза — сіллю. Ця дисперсна фаза зазвичай називається цементом. Найкращі умови для твердіння гідравлічних цементних зв’язок створюються при зберіганні в повітряно-вологому середовищі.

Основні типи гідравлічних цементних зв’язок:

• швидкотвердний портландцемент;
• шлакопортландцемент;
• швидкотвердний шлакопортландцемент;
• пуцолановий портландцемент;
• глиноземистий цемент;
• вапно.

Процес брикетування використовують для підготовки та перероблення паливної сировини: торфу, кам’яновугільних дрібниць, бурого вугілля. Брикет за механічними та термічними властивостями міцніший за необроблену дрібницю. Брикети простіше транспортувати, зберігати та використовувати. Виробництво вугільних брикетів здійснюється за ДСТУ. Вугільні брикети повинні мати певні розміри, форму, вагу, а також містити певну кількість золи, вологи, сполучного, шлаків. Брикетування покращує ККД спалювання, підвищує теплоту згоряння кам’яновугільних дрібниць, антрацитових штибів, бурого вугілля, торфу.

Руди та їх концентрати брикетують з метою прямого отримання заліза та виробництва феросплавів. Металургійні відходи брикетують для утилізації.

Статті на тему: брикет