В’яжучі речовини

В’яжучі речовини — речовини, що мають властивість скріплювати, склеювати тверді матеріали й тужавіти з утворенням міцного каменю, зв’язуючи зерна піску, гравію, щебеню.

Розрізняють в’яжучі речовини

• неорганічні (мінеральні) в’яжучі (цемент, гіпс, вапно й ін.)
• органічні (бітуми, дьогті, пеки, асфальт)
• синтетичні термореактивні поліефірні, епоксидні, фенолформальдегідні смоли.

Усі мінеральні в’яжучі поділяють на 4 групи:

• Повітряні — в’яжучі, що після змішування з водою тужавіють і тривало зберігають свої властивості лише на повітрі. Пов’язане це з тим, що утворюються нові гідратні сполуки, добре розчинювані у воді. Повітряні в’яжучі потрібно використовувати тільки в сухих умовах. Приклади: гіпс, повітряне вапно, магнезіальні в’яжучі тощо.
• Гідравлічні — в’яжучі, що тужавіють і тривало зберігають свої властивості у воді. Можуть довго визискуватися у водному середовищі, оскільки утворюють гідратні сполуки, стійкі до впливу води. Приклади: романцемент, портландцемент тощо.
• Кислототривкі — в’яжучі, які можуть тривало експлуатуватися при впливі кислот. Приклади: кислотоупорні, кремнефтористі, кварцові цементи тощо.
• Автоклавні — в’яжучі, що тужавіють при обробці в автоклавах, тобто при температурі 170 — 300°C300°C й тиску від 8 до 16 атмосфер. Приклад: усі в’яжучі, отримані на основі вапна й будь-якого кремнеземистого або глиноземистого компонента.

Усі мінеральні в’яжучі робляться за наступною технологією:

• Видобуток вихідної сировини;
• Готування вихідних матеріалів (магнетна сепарація, дроблення, промивання);
• Випалювання сировинних компонентів, яке здійснюється при різних температурах;
• Молоття отриманого в’яжуча.

Статті на тему: в’яжучі речовини